Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все і життя людини і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слово, про голод. “Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду”. Атак вмирала вся країна. Тому у ці дні Білогірська р-на бібліотека проводить цикл заходів “І пам’яті свіча не згасне..”. До уваги читачів книжково-ілюстративна виставка “Чорне крило голодомору”. З читачами проведено годину скорботи “Літопис нашої біди”. Бібліотечні працівники ознайомили читачів з страшними подіями 32-33рр. Чуйко Віталія прочитала вірш Антоніни Лихогляд “Вічний монолог”, в якому розповідається про хлопчика дев’яти років , повз якого йшли люди і говорили… “О цей уже помер”, а у відповідь ледь чутний дитячий голосок “Ні, я ще не вмер. Вам стане соромно колись за те, та я вже того не побачу”. Ці слова проникають у дитячі серця до цього часу. І з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду про ті страшні роки, про ті страшні події. І ми повинні знати і пам’ятати.