Життя прожити - не поле перейти...
А прожити 90 літ - це своєрідний подвиг, не рахуючи навіть того, що підкидало це життя на перехрестях долі.
Галина Францівна Денисюк з села Тихомель з легкою усмішкою згадудує прожиті роки. Всього було: підкидала доля і солодкий мед, і гіркий полин. В сім років залишилась дівчинка сиротою - померла мама. Рідною стала тітка, старалась не обділити батьківською любов"ю.
З непідробним жахом розповідає Галина Францівна про час голодомору: "Не дай, Бог, пережити таке нашим потомкам... Інколи здавалось, що не виживем, кожен день проживали, як останній..."
А потім була війна... Ці 1418 днів не витерли з пам'яті ні дні, ні роки. Ніби вчора... Враз обличчя старенької жінки розгладжує якась приємна згадка. І в спогади вплітаються миті любові - це чоловік, Федір Адріанович. За спільно прожиті роки подарувала йому двох синів, зростила їх, дала дорогу в життя. Тепер радують внуки і правнуки. З нетерпінням чекає бабуся їх у гості, бо живе сама - розлетілись діти з батьківського гнізда, забігають допомогти, відвідати, поговорити. Любов до землі пройшла з бабусею Галею через усі 90 літ. Все життя працювала у рільничій бригаді, вирощувала буряки. А тепер залюбки порається на городі, не звикла сидіти без діла.
А ще любить Галина Францівна читати. Захоплення книгою пронесла теж через усе життя. В творах класиків знаходить відраду, вечорами проживає чужі долі і порівнює їх зі своєю. Життя, на жаль, минає дуже швидко. Нам здається, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими. Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому - і невблаганна старість. 90 років - це поважний вік. Дай, Бог, прожити Вам, Галино Францівно, ще чимало літ під Божим і людським благословінням. Хай будуть щедрими літа на любов рідних, повагу близьких і шану односельчан.
Привітати з дев'яностим роком народження Галину Францівну зійшлися рідні і близькі. На ювілейне свято завітав і сільський голова Кордонець В.М. з місцевими культпрацівниками. Щирі слова шани злетіли ввись з побажаннями многая літ...
Сільський бібліотекар Г. Пташнік
|