Для внутрішньо переміщених осіб (ВПО)

                                                              .

Історії успіху  ВПО  бібліотек Білогірського району

Історія успіху»

         На початку вересня до Білогірської районної бібліотеки для дорослих зайшов юнак  25 – ти  років  з питанням, чи може він стати читачем нашої бібліотеки , і чи є в  нас твори філософів Ніцше і Лейбніца.   При записі його  до бібліотеки ,  ми дізнались,що юнак приїхав з окупованої території з м. Алчевськ, Луганської області. Поспілкувавшись з ним, ми дізнались, що приїхав він до далеких родичів з бабусею, мама з вітчимом виїхали до Харківської області, а рідна сестра з сім’єю перебуває в Києві у знайомих.

Довженко Михайло, так звати нашого читача, має спеціальність вчителя хімії, але по спеціальності не працював.  При спілкуванні був стурбований, говорив, що не знає про долю своїх друзів. Ми йому запропонували послуги Інтернет, після чого він дізнався  що один з його друзів ранений, а другий загинув. Запитавши його , чи зареєструвався він як «Внутрішньо  переміщена особа». Юнак вирішив, що не буде реєструватись в Білогір’ї, а поїде до сестри в Київ і шукатиме там роботу.

Ми запитали його , чи потрібні їм з бабусею теплі речі на зиму і продукти.  Порадили звернутися  в територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких.

Одержавши теплі речі , вони повернулись в бібліотеку і подякували нам за інформацію. Михайло виїхав в інше місто, а бабуся і тепер знаходиться на Білогірщині, час від часу заходить  в бібліотеку.

Бібліотекар Білогірської ЦРБ                       Т.Ф.Іващук

«Історія успіху»

Зворушливу історію розповіла бібліотекар Воробіївської сільської бібліотеки – філіалу  Пташнік Г.І.

 АТО – це страшні слова для  жительки м. Первомайськ Надії Денисівни та її родини. Залишивши  все нажите, втекли від війни, від страху , від бомбардувань.

 Поїхали в чому були одягнені , приховавши документи. Добрі люди допомогли дочці Тетяні із матір’ю – інвалідом добратись до м. Харкова, там зупинились у знайомих. Брат покійного чоловіка Надії Денисівни Водніцький Петро Павлович запропонував родичам переїхати до села Воробіївки Білогірського району,  переславши на дорогу гроші.

Так в серпні  Надія Денисівна та її дочка  оселились в оселі  Петра Павловича.  До них  заходили сусіди, родичі , приносили молоко, солодощі. Сільський бібліотекар приносила газети, запропонувала сільському голові  посприяти в  придбанні  інвалідного візка для Надії Денисівни.  Добрі люди є скрізь, і так потрібний візок  також, односельці пройнялися життям і проблемами цієї родини .

 Тетяна заходить до бібліотеки, дякує всім небайдужим людям села Воробіївки.

 Бібліотекар                  Пташнік Г.І.